Діагностична цінність тонкоголкової аспіраційної біопсії під контролем ендосонографії

Анотація

Анотація: Ретроспективно проаналізовано 89 випадків тонкоголкової аспіраційної біопсії під контролем ендосонографії (ЕУС-ТАБ) з пухлин гепато-панкреато-біліарної системи (n = 46), стінок органів ШКТ (n = 33) та позаорганних локалізацій (n = 10). Морфологічна верифікація діагнозу була успішною у 33 пацієнтів (71,7 %) першої групи, у 28 пацієнтів (84,8 %) та у 7 пацієнтів (70,0 %), відповідно, у другої та третьої груп. Неінформативність результатів у 21 випадках (23,6 %) досліджуваних груп були зумовлені недостатньою кількістю або низькою якістю матеріалу через запальні, фіброзні чи некротичні зміни та потрапляння значної кількості формених елементів крові та супутніх тканин у пунктат. Згідно з літературою, ускладнення у вигляді постманіпуляційного панкреатиту та кровотеч при виконанні ЕУС-ТАБ трапляються в 1,0 %–5,0 % випадків, що значно менше, ніж при черезшкірній трепан-біопсії (2,0–10,0 %). ЕУС-ТАБ є мінімальноінвазивним та високоінформативним діагностичним методом, що робить його методом вибору при морфологічній діагностиці новоутворень наведених локалізацій.

Мета: Визначення чутливості ЕУС-ТАБ при новоутвореннях гепато-панкреато-біліарної системи, стінок шлунково-кишкового тракту та позаорганних новоутворень ; оцінка результатів цитологічної та гістологічної верифікації діагнозу за матеріалами, отриманими при ЕУС-ТАБ.

Методи: У період із серпня 2023 по квітень 2025 року в ДНП «НІР» було проаналізовано 89 пацієнтів із підозрою на новоутворення гепато-панкреато-біліарної системи (n = 46), стінок шлунково-кишкового тракту (n = 33) та позаорганних локалізацій (n = 10), яким виконували ЕУС-ТАБ. Усі пацієнти пройшли попередню візуалізаційну ендоскопію, після чого під ЕУС-контролем виконували 3–5 проколів (≈15 пасажів) голками 19G або 22G, вибір яких залежав від глибини, васкуляризації та структури ураження. Зразки фіксували в 10 % формаліні або 70 % етанолі і направляли на цитологічне та гістологічне дослідження. Недостатні за кількістю чи якістю зразки підлягали повторній біопсії 17(19,1 %) випадків. Адекватність матеріалу оцінювали за обсягом клітинного і тканинного компонентів, а чутливість методу — за результатами верифікації та статистичним порівнянням груп із критерієм χ² Пірсона і U-тестом Манна – Уїтні.

Результати: У групі з пухлинами гепато-панкреато-біліарної системи (n = 46) цитологічну верифікацію вдалося провести у 20(43,5 %) випадків, гістологічну — у 15(32,6 %). Повторна біопсія у 6(13,0 %) була успішна у 4(8,7 %), що підвищило інформативність методу на 5,1 %, загалом повністю встановити діагноз вдалося у 33(71,7 %) пацієнтів. Серед 33 хворих із новоутвореннями стінок ШКТ цитологічний аналіз був інформативний у 19(57,6 %) випадків, гістологічний — у 13(39,4 %); повторні біопсії у 8(24,2 %) випадків, з них у 5(15,2 %) пацієнтів була успішна, що підвищило цей показник на 22,3 %, загалом дало 28(84,8 %) повних верифікацій. У групі позаорганних уражень (n = 10) цитологічний аналіз був інформативний у 3(30,0 %) випадків, гістологічний — у 3(30,0 %); повторні біопсії у 8(30,0 %) випадків, з них у 2(20,0 %) пацієнтів була успішна, що підвищило цей показник на 4,0 %, загалом дало 7(70,0 %) повних верифікацій. Морфологічний спектр виявленої патології включав переважно аденокарциному 42(47,2 %) випадки, плоскоклітинну карциному — 11(12,3 %) та GIST — у 11(12,3 %), менш ніж у чверті випадків 21(23,6 %) матеріал виявився неінформативним через кістозні, некротичні або фіброзні зміни, наявність супутніх тканин. Отримані дані свідчать про високу чутливість ЕУС-ТАБ від 70,0 % до 84,8 % залежноі від локалізації пухлини.

Висновки: Виконання ЕУС-ТАБ є ефективним методом верифікації новоутворень шлунково-кишкового тракту, що, порівняно з класичними пункційними методиками, має менший відсоток ускладнень у вигляді постманіпуляційного панкретиту і кровотеч. Оптимізація технічних аспектів втручання сприяла підвищенню результатів ефективності діагностики та верифікації діагнозу у пацієнтів з новоутвореннями гепато-панкрето-біліарної системи, стінок шлунково-кишкового тракту та позаорганних новоутворень.