Ендоскопічне стентування при обтураційній кишковій непрохідності пухлинного генезу як варіант менеджменту паліативних пацієнтів у приватній медицині: серія клінічних випадків та огляд сучасних рекомендацій

Анотація

Вступ. Обтураційна кишкова непрохідність є частим ускладненням раку товстої кишки та асоціюється з високою летальністю, необхідністю формування стоми та значним погіршенням якості життя, особливо в інкурабельних пацієнтів. У сучасних рекомендаціях провідних товариств саморозширювані металеві стенти (self-expandable metal stents, SEMS) розглядаються як пріоритетна паліативна опція менеджменту обтураційної кишкової непрохідності пухлинного генезу.

Мета. Продемонструвати клінічну доцільність ендоскопічного стентування у паліативних пацієнтів з обтураційною кишковою непрохідністю та зіставити отримані результати з сучасними міжнародними рекомендаціями і даними літератури.

Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз трьох клінічних випадків інкурабельних пацієнтів приватного медичного закладу із раком товстої кишки IV стадії, ускладненим обтураційною кишковою непрохідністю, яким було виконано ендоскопічне встановлення кишкових стентів (частково покритих або непокритих). Оцінювали клінічний ефект (розрішення кишкової непрохідності), частоту ускладнень та динаміку якості життя.

Результати. У всіх трьох випадках досягнуто швидкого клінічного ефекту протягом 12–48 годин: відновлення випорожнень природним шляхом, регрес абдомінального болю та здуття, стабілізація загального стану, відновлення ентерального харчування. Післяопераційних ускладнень (перфорація, кровотеча, міграція стента) не зафіксовано, рестеноз чи прогресування обструкції протягом середнього терміну функціонування стента 3–4 місяці не спостерігались. Усі пацієнти уникнули невідкладного оперативного втручання та формування колостоми, що позитивно вплинуло на якість їхнього життя та психоемоційний стан.

Висновок. Ендоскопічне стентування є ефективною та мінімально інвазивною паліативною опцією у хворих з обтураційною кишковою непрохідністю пухлинного генезу, дозволяючи уникнути невідкладної операції та стоми, зменшити ранні ускладнення та госпіталізацію і зберегти прийнятну якість життя в умовах обмеженої тривалості прогнозу. Отримані результати зіставні з рекомендаціями ESGE та даними останніх систематичних оглядів щодо переваг SEMS у паліативному лікуванні пацієнтів із злоякісними захворюваннями кишківника, ускладненими кишковою непрохідністю.